ПРО ЩО МОВЧИТЬ КАНДИДАТ ВІД «ГОЛОСУ»?

           

Продовжуємо знайомство з кандидатами-одномандатниками, які виявили бажання іти на вибори по 123 виборчому округу. І цього разу під нашим прицілом висуванець «Голосу» – Тарас Чолій.

Народився кандидат, і, до речі, журналіст за другою освітою, у невеличкому селі Кореличі, що на Перемишлянщині. Там живе його мати, до якої Чолій часто, як сам про це каже, навідується, туди тягнуться його родинні зв`язки.

На сьогодні кандидат проживає у Львові, де й працював протягом тривалого часу на різних посадах, починаючи від прес-служби Львівської міської ради, закінчуючи посадою помічника міського голови Андрія Садового. А ще – з 2009 року по 2017 обіймав посаду директора комунального Музею тоталітарних режимів “Територія терору”. На запитання «Чому пішов з цієї посади?» – повідомив, що «з певних політичних міркувань…» Оскільки, начебто, з одного боку був «опозиційним депутатом, а з іншого у підпорядкуванні міського голови».

Крім зазначеного, у біографії Чолія є дані про громадську діяльність, завдяки якій він, у минулому році на посаді заступника голови ГО «Українська Галицька Асамблея», заробив близько 100 тисяч гривень, Тобто, якщо так проаналізувати декларації Чолія – чиновника і Чолія – громадського діяча, то у другому випадку він опинився у трохи вигіднішому фінансовому становищі, ніж працюючи на офіційній роботі. Ба навіть більше! Якщо будучи чиновником Чолій надбав лише квартиру і машину то, займаючись громадською діяльністю, кандидат розжився на фірму, яку він наприкінці серпня 2018 року заснував разом із юристом Української Галицької Партії Віталієм Біловусом та головою обласної організації партії Іваном Щурком, де Щурко з Чолієм отримали по 40% частки фірми, а Біловус – 20%.

А тут починається найцікавіше… Згідно з реєстраційними даними, які занесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, приватне підприємство ТзОВ «Студенець», засноване Чолієм та його копаньйонами, має сільськогосподарське спрямування. Однак у активах фірми нема жодного майна і землі у тому числі. Виникає логічне запитання – навіщо така фірма? Ну, не купувати ж усе необхідне для бізнесу тим паче, що й з фінансами не все так гладко. Адже недарма Тарас Чолій увійшов до Топ-10 найбідніших депутатів Львівської міської ради. А те що, фракція Галицької Партії у Львівській міській раді «є єдиною, яка всі роки послідовно протистояла дерибану землі у місті Львові» (про це нам повідомив сам кандидат під час інтерв`ю), просто апріорі виключає якісь незаконні оборудки. То навіщо така фірма?

Відповідь на це запитання знайшлася дуже несподівано… Виявляється, земля є! І знайшлася  (не повірите) у рідному селі Чолія. Якщо точніше, то на сьогодні земельні ділянки числяться за Іваном Щурком (головою обласної оранізації УГП) та Марією Чолій (матір депутата Львівської міської ради  від УГП – Тараса Чолія).

           

Цікаво, що зазначена інформація у квітні цього року була доведена і до відома Золочівської місцевої прокуратури. Адже, як повідомляється Корелицькою сільською радою, факт передачі у приватну власність двох земельних ділянок (загальна площа – 4 га) відбувся без погодження місцевої ради.

 

Причому, у власності вищезгаданих власників ділянки опинилися, як то кажуть «через треті руки». Спочатку у грудні 2018 року дві ділянки (кожна по 2 гектари) отримали двоє громадян, які за інформацією зі сайту партії УГП є її прихильниками, а вже через 2 місяці, у лютому 2019 року ділянки з різницею 2 дні були продані нинішнім власникам. Особливе обурення сільських жителів викликав той факт, що приватизовані без їх відома землі, у селі завжди використовувалися як пасовище для худоби. Це підтверджує і лист-клопотання, який у червні минулого року Корелицька сільська рада надіслала до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про резервування цих земель для потреб громадського пасовища.

Більше того, якщо вже говорити про приватизацію, то, зважаючи на те, що у селі бракує вільних земель, багато селян могли б у законний спосіб отримати там земельні ділянки… Та от не судилося. Прихильники УГП виявилися кмітливішими. Отримати землю вони змогли без жодних погоджень і навіть всупереч Земельному Кодексу, де у статті 34 чорним по білому записано, що земельні ділянки з цільовим призначенням «сінокоси» і «випасання худоби» можуть передаватися лише в оренду.

До речі, поряд є ще дві ділянки (загальна плоша 4 га), на які вже виготовлена технічна документація з поміткою «для ведення ОСГ». Щоправда, наразі невідомо хто є власниками. Але ми не здивуємося, якщо «чисто випадково» виявиться, що і ці ділянки (де селяни роками випасали свою худобу) отримали ше якісь «прихильники» і вже зовсім скоро на них розгорне свою діяльність фірма «білих і пухнастих» борців проти незаконних забудов у Львові…

А тепер уявимо, що такий кандидат отримав нашу підтримку і опинився у Верховній раді. Де гарантія, що він не почне працювати не на розвиток округу, а на розвиток власного бізнесу? Адже депутатський мандат відкриває великі можливості. Думайте!

Tagged with:     ,

Автор статті/


Related Articles

Напишіть відгук

Звяжіться з нами :  

Категорії