ГРОМАДСЬКА РАДА – РУЛЯТЬ “УЩЕМЛЕНІ”!(відео)

Минулого тижня під час засідання громадської ради при Миколаївській РДА було затверджено положення про Громадську раду, де першим пунктом зазначено, що «Громадська рада є тимчасовим консультативно – дорадчим органом, утвореним для сприяння участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики…»

Тобто, це означає, що держава надала представникам громадськості можливість впливати на рішення органів влади (у конкретному випадку – Миколаївської  райдержадміністрації). Однак, – це не означає, що члени громадської ради повинні зловживати своїм становищем і будь – яким чином лобіювати інтереси громадських організацій, які вони представляють. Бо чим тоді це відрізнятиметься від корупції, яку так безуспішно і суспільство, і правоохоронні органи намагаються подолати у тій же владі?

На жаль, під час вже зазначеного засідання громадської ради,  у мене склалося враження, що більшість її представників так не вважають, а новообраний голова О. Держило взагалі напевно уявив собі, що тепер усі ГО мають «танцювати під його дудку»…

Почну з того, що так званий голова ради (нагадаю, – обраний 15 голосами, при тому, що у раді 33 представники ГО) пан Держило, скликаючи засідання громадської ради, не всіх повідомив про нього. Випадковість? Думаю ні. Адже, намагаючись з`ясувати у нього причину такої вибірковості, я так і не почула належної відповіді… Спочатку мій опонент  намагався звинуватити мене ж у тому, що «треба було брати слухавку, коли вам телефонують…», потім, коли я заперечила таку ймовірність, (адже завжди відповідаю на дзвінки, або перетелефоновую, до того ж, як виявилося, я була не єдина кого не повідомили), він сказав, що треба було прочитати про засідання на сайті РДА, хоча він добре знав, що там ніколи не було такого оголошення, а лише протокол попереднього зібрання, який оприлюднили за півтори сутки до початку зібрання. І коли я спростувала й цю неправду, – у рух пішла атака, мовляв, у попередній громадській раді казали, що достатньо оголошення… І тут, мушу зазначити, пан Держило мав би рацію, якщо не врахувати, що така позиція стосувалася ЗМІ, але не членів ради яких голова повинен був попередити, нагади врешті – решт про скликання засідання. Адже не всі активісти мають стільки вільного часу як Держило, відтак, – могли й забути…

Але на тому демонстративна упередженість того, хто на установчих зборах найголосніше кричав про начебто «ущемлення прав ГО Миколаївщини», коли через невчасну подачу документів кілька організацій були недопущені до установчих зборів громадської ради, – не припинилася… Будь – які зауваження, зокрема, під час обговорення Положення про Громадську раду, з мого боку або ігнорувалися, або не бралися до уваги, мовляв, це не так важливо, хоча йшлося про дотримання Постанови КМУ, за яку, до речі, так ревно так звані активісти трималися, коли мова йшла про їхні права.  Та вершиною зухвальства та неповаги до більшості представників громадських організацій був момент створення комісій при громадській раді.

Запропонувавши створити п`ять комісій, активом Громадської ради було також запропоновано включити туди не менше як по 3 людини. Таким чином у комісії потрапляли 15 членів громадської ради. Тобто, як уточнив пан Держило, усі, хто присутні на засіданні. Інші ( а це приблизно ще стільки ж людей) – «як захочуть працювати, то можуть долучитися». І це прозвучало так, – ніби цим людям зробили якусь послугу…

З цим категорично не погодився пан Микола Адамчук, слушно зауваживши, що так не можна. Адже у громадській раді представлені 33 ГО, «тому, – сказав, – напевно, буде неправильно, якщо буде проігноровано решту представників…» Та хто ж його слухав?!

Далі доручити розподіл присутніх на засіданні членів ради по комісіях було запропоновано голові ради (хоча це також неправильно, бо люди самі повинні визначитися із напрямком роботи у раді) і цю пропозицію усі дружно підтримали. Навіть я, бо було дуже цікаво чим усе закінчиться.  І ось, нахмуривши брови, та зосередившись на списку присутніх, голова,  зачитуючи назву комісії, почав називати прізвища людей, яких він «там бачить». Ці люди, звісно, мовчки погоджувалися (видко, – давно усе порішали), а я з нетерпінням чекала, що запропонують мені… Але моє прізвище так і не прозвучало! Мені не вистачило комісії. Я виявилася зайвою! ( Що тоді казати тим, хто не був на засіданні?) Звісно, такого неподобства я не стерпіла і почала відстоювати своє право. Спочатку мене пробували ігнорувати, але я не здавалася, відтак, після тривалої словесної перепалки, запропонували самій обрати комісію… Це було безглуздо, дико і не вкладалося у голові. Але, знаєте, що найбільше обурило? Люди, які ще зовсім недавно разом із тим же Держилом, і Максимовичем кричали про справедливість, про повагу, про рівні права усіх ГО, – сиділи наче поніміли. І їх вже не турбувало, що відбувається щось не те, що тут реально порушуються чиїсь права… У цю мить було дуже прикро, ні, – не за себе, бо за себе, на щастя, я вмію постояти, а за громаду Миколаївщини, що ось такі безхребетні, байдужі люди, опинилися в органі, який, можна сказати, впливатиме на формування та реалізацію державної політики в районі  у найближчі два роки… Що це означає? Робіть висновки!

Детальніше про засідання громадської ради у відеоматеріалі… Зазадлегідь просимо вибачення за режисуру, оскільки деякі моменти знімалися під час бурхливих дискусій автора))

 

Напишіть відгук